Літній Стрибог — святкується 14 липня — 21–й день після Купала.

У святому писанні — «Покон Рода Всевишнього» — Стрибог — прояв Всевишгього Рода, Дух Руху Життя. 

За допомогою Стрибога — Род Всевишній вдуває життя в усе живе і направляє рух небесних тіл, від того він ще зветься Позвізд.

Стрибог — основа об'єднання та переходу Білоби в Чорнобу, та навпаки.

Стрибог, в русі проявляючись, зі Сваргою поєднаний, і може він бути дуже швидким, а може повільним. Вітри це зміни, перетворення і через те Стрибог може стражданням проявлятися, оскільки без внутрішнього самообмеження і засторог важко досягти серйозних змін. Коли вітер не дме, це означає, що він набирає силу для стрибка, так само людина стримуватися може і ладу визначеного дотримуватися, щоб на вищий ступінь піднятися.

— «Я запитав у вільного поля:»

— «Де вітер живе, звідки він родом?»

Сколихнулося вільне поле, зашелестіли трави запашні... І пішов я на край лісу, і запитав у лісової тиші ... замислений ліс зітхнув, і виронив червоне намисто горобини... Йду стежкою далі, і підійшов Я до берега річечки світлої ... до тієї річки, в якій відзеркалюється небо бездонне... і спитав у неї:

— «Розкажи мені, рідна річенька, водичка чистенька, розкажи мені про вітри рідні, де Обітель їхня? Ти ж скрізь буваєш, — і в морі, і в хмарах, і в дощику, знаєш, напевно, про нього.»

Прожурчала ласкаво мудра річечка, і промовила:

— «Добре, розповім, послухай мою розповідь ....»

Далеко–далеко, у синьому Океані–морі, є чарівний острів Буян, а на острові, — є велика Мер–Гора, а на тій Горі, серед дрімучих лісів, трав і швидких річок росте Дуб... А в Дубі, і живе той батько і дядько рідний всіх вітрів, і його сімдесят сім вітрів, сімдесят сім вихорів. А звуть того Отця всіх вітрів — Бог Стрибог.

Стрибог народився далеко–далеко у Всесвіті, від дихання самого батюшки Рода. З тих пір, Він — владика всього повітряного світу. Він наповнює духом все живе. Його подихом дихає весь Всесвіт, і кожна крапелька. А ще віди мовлять, про те, що колись давно Сварог вдарив своїм молотом по Алатир–Каменю. І з висіченої ним іскри піднявся чудовий вогненний вихор — Божий вітер. І так народився Стрибог, Бог вітрів, щоб роздувати священне полум'я Сварога. Це від Нього, від Стрибога, народжуються всі бурі і завірюхи, це він посилає на Землю цілющі дощі, і хмаринки, що життя несуть.

Він віє скрізь, між небом і землею, і між обителлю всіх людей і богів. А у Всесвіті Він — Космічний Вітер. І Він же — подих любові і вічного биття серця всього світу.... З Його подиху народжуються всі нові галактики, чудові планети і нові ясні зорі. Стрибожі вітри віють і в кожній душі.

Кожну хвилину Стрибог народжує сімдесят сім вітрів, які летять на всі сторони світу. У Нього так багато справ на землі і на Небі.

Йому моляться трудівники полів, — про дощі, і тепле сонечко, і гарну погоду, щоб напоїти кожне зернятко живою водою....

Йому моляться мореплавці, щоб Він прислав  вітер у вітрила, і щоб допливли швидкохідні тури до далеких берегів мрії.

Йому моляться мельники, щоб вітер обертав млини, і в жорнах творилася борошно для хліба насущного...

«Повій Стрибу нам з неба,

Треба нам на завтра хліба!»

Йому моляться Воїни–Захисники, щоб горіло і було здалеку видно сторожове багаття.

Йому моляться мудрі волхви, щоб надіслав вітри таємні, і вітри священних відань, які незримо летять вище птахів і хмар за далеку далечінь......

Йому моляться всі люблячі, вірні, чисті серця, щоб з хмарами доніс звісточку рідним і улюбленим душам...

Стибог все чує, і допомагає справами благими... Так і літає Стрибог вічно, між небом і землею... А допомагають Йому у всьому його діти і онуки.

Чотири найголовніші лики Стрибога:

  • Сівер — Бог холодних вітрів
  • Літник — Бог теплих вітрів
  • Стрига — Бог східних вітрів
  • Вітрило — Бог південних вітерів

Окрім них, є Морян — вітер, який дме з моря, і Вітерець — легкий вітер. Серед Стрибожих вітрів є і найпідступніший і найхитріший повітряний дух — Спокусник.

А ще поруч зі Стрибогом — двоє веселих внучат — Вітерець Полуденний і Вітерець Опівнічний... Вони такі бешкетники, як і всі діти, граються вдень і вночі... Вони — то протягом влетять у віконце, то прапорами на щоглах грають, то повітряну кульку у хмарах піднімуть, у дворі закрутять, зашуршать, з осінніми листочками... Такі вони, бешкетники невгамовні ці веселі хлопці, — Полуденні і Опівнічні вітерці...

І дуже багато інших різних вітрів у повітряному світі Стрибога.

І казковий морський бриз, — і він теж його рідний вітерець...

І всі вітри, що віють в наших душах, і вони теж родом з сім'ї Стрибога... Всі наші настрої, і вітри надій, і вітри мрії, і вітер любові, і вітер змін... Вони прилітають, коли в них вірять, люблять і пам'ятають, і вірно віють поруч. Багато справ у Вітрів Стрибога. Вони ще співають і народжують музику. Вони люблять грати на струменях дощу, і на сонячних промінцях, як на струнах небесної арфи. І якщо прислухатися, то можна почути ці чарівні мелодії, про що наспівують вітри... Співають скрізь, — і під дахами будинків, і в шелестінні полів і лісів, і в далеких гірських струмочках, і морських хвилях, і в зоряному небі, і душах.... І коли співають вітри, то з ними танцюють хмари... Всі музиканти, поети слухають ці хвилюючі пісні вітрів, і потім, цю, народжену в серцеі музику, дарують світу. Такі вони, ці Вітри, різні.

І навіть прекрасне Північне сяйво, і це теж віяння сонячного вітру, з тієї ж батьківщини вітрів, де народився Стрибог. А ще, коли крапельки дощу зустрічаються з променями сонечка, то вітер кидає через береги неба місток з казкової веселки. І можна прогулятися по цьому радісному містку, і веселка відповість музикою.

А живе він — скрізь, — і далеко за морями і горами, і поряд, у кожній травинці і в кожному сердечку і душі. Це він приносить людям вітри любові і надій, і самі чарівні мрії душі. Головне, тільки, в ці мрії вірити.

Так, на березі, я слухав, про що розповіла мені річечка ... і дивлюся на осіннє небо ... на птахів, що летять ... напевно, і всі птахи це — вісники вітрів. І дивлюся на хмари, що пливуть, та на листя — що опадає... Як багато справ у батька вітрів Стрибога, і у його синів... збирати падаючі осінні листочки, вигадувати пісні, навіювати гарну погоду, піднімати вітрила, розганяти хмари, проливати чарівні дощикі, посипати зоряні дощі з космосу не Землю, обіймати закоханих, грати з дітьми...

Чарівний Вітер, Стрибоже, Батько наш рідний дякуємо Тобі...

І мрію.. як, одного разу, вранці, знову подує вітер, святковий, чарівний, світлий, радісний... І прилетить рідний вітерець, з танцюючим осіннім листям, і з пливучими хмарками, чистими, променистими... І з цією мрією, як легко дихається... дихаю...

Довіртеся Літньому Стрибогу та будьте щасливі!
Кожен Бог свій урок дає. Літній Стрибог вчить нас прийняти те, що Боги дали. Нехай буде вітер попутній тому, хто готовий у Богів вчитися.

Теги:
Джерело: https://pokon.kiev.ua/kolodar/stribog-litnij-svyato-radosti-ta-rukhu-zhittya
 

Медіа