Роздуми з приводу дискусій про віру і віду, релігію і звичай

Етнолог Л.Гумільов стверджує, що зміна народного календаря спроможна зруйнувати не тільки традиційний устрій життя, але і психіку людини, і відповідно – долю держави.

Отже, календар належав до сфери сакрального і втручатися в нього не дозволялося будь-кому. Цією важливою справою календарного впорядкування часу займалися спеціально освічені Волхви.
Вивчення історії та реконструкції календаря, в першу чергу, повинне ґрунтуватися на астрономічних даних. Спершу розглянемо ці дані для Сонячного циклу. Річний цикл (язичницьке "Коло Свароже") триває 365 днів, 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд. Відзначимо також, що час обороту Землі навколо Сонця не ділиться на цілу кількість днів – оборотів Землі навколо власної осі. Щорічно залишається 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд, тому в григоріанській системі з'явилися високосні роки зі вставними днями.
Зміна фаз Місяця (молодик, повня, ущерб), тобто обертання його навколо Землі, дає нам інший цикл – місячний. Він триває в середньому 29 днів, 12 годин, 44 хвилини, 3 секунди (приблизно 29, 53 доби). Якщо помножити це число на 12 місяців, то одержимо рік в 354, 36 дня. Як бачимо, до 365,25 днів, що складають повний рік, не вистачило близько 11 днів. Тому наші Предки після кожних трьох 12-місячних років вставляли один 13-місячний рік, коли між двома зимовими сонцестояннями випадало 13 молодиків. Цей "вставний" місяць викликав страх у перших християн, які число 13 назвали "чортовою дюжиною".
Календар "Коло Свароже" можемо складати як від Різдва (від Коляди до Коляди), так і від Новоліття до Новоліття, що частіше використовують сучасні громади Рідної Віри.
Новий рік у староруському язичництві починався з першого весняного молодика – "нового" Місяця, що наступає перед весняним рівноденням. Був лише дуже короткий період в Київській Русі, коли Нове літо починали з 1 березня – і то це було вже за християнського часу.
У слов'ян-язичників початок Новоліття випадає в різні числа березня (рідше в кінці лютого). Оскільки Місяць змінює свої 4 фази за 29, 5 діб, то час від часу вставлявся 13-й місяць, який робив поправку календаря.
Це зафіксовано нашими літописами і християнськими писарями. У 1036 р. диякон Кирик у своїй праці "Навчання, ним же відати людині число всіх років" пояснював, звідки береться тринадцятий місяць: "Хай буде відомо, що в одному літі книжкових місяців 12 і небесних лун ісходить 12, а в кожному літі залишається 11 днів, а з тих днів на четверте літо випадає місяць тринадцятий". Повість врем`яних літ розказує: "У літо 6621 (1113). Було на Сонці о 1-годині дня. Бачили всі люди: Сонця залишилося дуже мало, і було як Місяць вниз рогами, місяця березня в 19-й день, а Місяця в 9-й" [К., 1990. – С.461]. Тут, як бачимо, літописець шляхом паралельного датування передав, що за цивільним (юліанським) календарем був 19-й день, а за астрономічним (місячним) – 9-й день.
Новгородський 1-й літопис подає: "У літо 6645 наступущу в 7 березня" – тобто рік 6645 (або 1137-й хр. л.) настав 7 березня (з першим весняним молодиком). Астрономічні підрахунки підтвердили, що 7 березня 1137 року був молодик.
Це також знайшло своє відображення в наукових працях відомого львівського астронома Івана Климишина: "В результаті ретельного аналізу літописів був зроблений висновок, що Новий рік починався на Русі з появою нового Місяця в перші весняні дні, близькі до весняного рівнодення... Але минулий рік міг мати 12 місяців, тобто 354 дні, або ж 13 місяців – 384 дні. Тому і початок Нового року на Русі не міг випадати на 1 березня юліанського календаря, а рухався по числах березня, випадаючи в деякі роки в лютому або в квітні. Такого літочислення літописці дотримувалися дуже довго, хоча свої записи вони датували, використовуючи юліанський календар" [Климишин І. Календар і хронологія. – М., 1985. – С.259–260].
Водяння 'кози' на Новоліття (березневе)Впродовж тисячоліть чужі релігійні втручання постійно руйнували наш природний календар, через що літописцям доводилося передавати датування подій за двома системами: "місяця березня 10, а небесного лютого 15... почав гинути Місяць" (тобто почалося затемнення Місяця) – оповідає Никонівський літопис. Таке язичницьке датування зберігалося довгі століття після християнізації, в чому переконуємося, читаючи Чернігівський літопис, де навіть під 1703 роком подано паралельне датування: "липень – місяць небесний настав в п'яток, числа п'ятого місяця червня (книжного)" [там же. – С.260].
Кожному дню тижня відповідає своя планета: неділі – Сонце, понеділку – Місяць, вівторку – Марс, середі (третійнику) – Меркурій, четвергу – Юпітер, п'ятниці – Венера, суботі (шестериці) – Сатурн. Планети відповідають слов'янським Богам-покровителям днів тижня так: неділі – Дажбог, понеділку – Числобог, вівторку – Симаргл, середі – Велес, четвергу – Перун, п'ятниці – Мокоша, суботі – Стрибог.
Звертаємо увагу всіх, хто користується відривними календарями, на те, що укладачі цих календарів не завжди точно відзначають час сонячних фаз (без урахування рефракції – оптичних явищ, коли видима довгота дня перевищує суто астрономічну) [Див.: Косянчук П. Астрономія – основа календаря // Сварог. – 2006. – № 19–20, З. 44].Галина Лозко під час проведення Обряду Новоліття
Як повідомляють давні Лунники, Місяцеслови (книги Волхвів-астрономів), той Бог, який покровительствує першому дню Новоліття, є знаковим для всього року. Рідновіри продовжують староруську традицію. Виходячи з нашої традиції, Нове літо 7516 святкуємо 8 березня 2008 року. Розрахована ця дата за таблицею Сонячних фаз так: весняне рівнодення в Києві наступає 20 березня о 7 годині 48 хвилин [Сварог. – 2007. – № 21. – С.67]. А перший весняний молодик, що настає перед весняним рівноденням, випадає на вечір 7 березня, о 19 годині 14 хвилин, але його ще не буде видно (таким чином – це останній день 7515 року). Отже, молодика можна буде бачити лише наступного дня 8 березня – саме цей день і вважається початком Нового року. Таке правило простежується й за літописними даними, якщо молодик випадав на вечір, то новоліттям вважався наступний день.
Новоліття 7516 випадає на суботу, під знаком планети Сатурн – тобто покровителем року буде Стрибог, який принесе вітер перемін.
На Новоліття рідновіри, за традицією Предків, обмолочують Дідуха. Обряд виконує малий хлопчик: на розстеленому обрусі качалкою він вибиває зерно, яке потім разом з посівним зерном, засіють на поле (повернуть Духа землі). А солому з Дідуха спалюють під час обряду. Співають щедрівки та водять "Козу" ("де Коза ходить, там жито родить!". Саме ці обряди магії початку через адміністративну зміну календаря в 1700 році перекочували з березня на січень. Рідновіри відновлюють рідну Традицію.