Християнізм - релігія, відірвана від природи і радости людської. Християнський монах добровільно влазив у нору (темну печеру). Він в ній день і ніч молився. Постив, щоб мучити тіло своє. Він сам себе, як знаємо з історії києво-печерських монахів, замуровував у печері, щоб не чути пташиного співу, не бачити сонця.

Християнське понуре ставлення до природи шкідливе. Воно, керуючись своїм темним містицизмом, назвало наших Предків "дикими природопоклонниками" і спрямувало цивілізацію Европи на шлях спотворення обличчя плянети Земної. Цивілізація, яка виносить смертний вирок природі, потворна. Там, де хворіє природа, хворіє душа й тіло людини. Християнська цивілізація, відчувши свій потворний хід, сама себе перелякалася. Тепер ніби починає вертатися до законів радісної, життям утвердженої віри Тата Оря і Матері Лель: природу треба любити, природу треба тримати в чистоті. Очевидно, що такі почування в людині появляться тільки тоді, коли буде в усьому світі відроджений культ природи, який був утверджений і особливо розвинений у вірі великих і передбачливих предків наших.

Теги:
 

Медіа