«Богу – Боже; кесарю кесареве» – якось прозвучало в Ісусовій науці, коли Він ще й тикнув носом цікавих у монету, де, мовляв, зображення кесаря, а не «Бога».

Отже, «Богу» давайте добрі справи, щирі молитви та й цілком доста, виходячи зі сеї науки. Але весь юдохристиянський світ вирішив, що добрі справи і молитва – це таке собі, та й часу не завжди вистачає, та й ГРІШНІ всі поголовно, то саме ГРОШІ для «Бога» й на «Боже» – це найперша і найголовніша відкупна жертва.

Добре. А чи то так просто і без всяких підстав грішні юдохристияни («бо нема такого, аби жив і не згрішив») вирішили, що пожертва грішми для «Бога» – найперше? Зовсім ні! Юдохристияни – то є не такий вже й непослідовний нарід, бо багаАато в чому таки чемнезно наслідують і «Бога-Отця», і «Бога-Сина» в тій же непослідовності – декларувати одне, а робити навпаки! Чим не ЧУДО?

Якщо заглянемо до Євангелій (усіх чотирьох!), то побачимо, що ТОЙ, ХТО міг нагодувати запросто тисячі народу однією хлібиною та рибиною – навіщось взявся накопичувати немаленькі гроші! О, ЧУДО -- цілу казну! Навіть казначей знадобився. Казна, то таке, що вже не розділиш, аби помістити в апостольських гачах по-трохи. Тут гроші серйозні назбиралися. НАВІЩО? Цю бродячу братію з Вчителем-Ісусом на чолі, як свідчить «Святе Письмо», з задоволенням приймали і багаті, і не дуже, запрошували на весілля і інші святкові дійства, тому голодними ця свята свита аж ніяк не могла бути. А якби й зголодніла, то що Ісусові було б нагодувати 12-х разом із Собою, супроти тисяч??? (Хай сховаються лиш дерева, на яких ще не час бути плодам!

Але... Ісусове чергове ЧУДО, на яке чомусь ніхто не звертає уваги, під назвою КАЗНА, таки розросталося, а Юда вів скрупульозний рахунок, щоб не загараздилася жодна лепта, бо мав до того хист і любов, що підмітив Ісус і зробив відповідне призначення. Таки любив сей Господонько-Месія гроші! Бо хто чув або читав, аби Ісус роздавав гроші бідним?! Нема жодного слова в «Писанії» про це, а казна і казначей – Є!

Зате, справедливости ради – Ісус вчив інших позбуватися грошей, навіть чесно зароблених, роздати бідним і йти за Ним (згадаймо притчу про багатого юнака), вчив не журитися завтрашнім днем, не працювати, бо пташка не працює, лілія не пряде, а «Бог» їх одягає та годує. Ну, ради таких святих ЧУДЕС, простимо Ісусові Його святе невігластво, де Він поняття не має, як ведеться в природі пташці, і що пташиного працелюбства можна побажати й багатьом людям, а також те, що лілія не одягається, бо її так званий одяг і є її власним тілом – лілія в природі гола. А одягатися притаманно людям. А ще те, що в природі навіть чимало тварин думають про завтрашній день і роблять, наприклад, запаси на зиму, бо їх інстинкт каже, що «Бог» покаже їм взимку з небес дулю і навіть без маку…

Не помилував у своїй чудесній науці Ісус (притча про таланти) й одного з братів, який не пропив, не проциндрив даний йому талант, а закопав, аби чемно його повернути назад, та й жив по-«Божій» науці, складаючи собі скарби на небесах, а не на землі. Але «Бог» оцінив тих, що накрутили ЗЕМНИЙ НАВАР, а в того, що не вмів накрутити, велів відібрати й все решта до нитки, чого йому не давав. Я знаю, що притча про таланти тепер облагороджена іншим поняттям, більш духовним. Але навіть якщо якійсь добрій людині, наприклад, дано талант до малювання, а вона ним не скористалася, то навіщо в неї забирати те останнє, що вона має без цього таланту?! «Богу» від того краще, кайфовіше дивитися, як людина геть пропадає з Його волі?

Виходячи з усього найсвятішого, найбільші ЧУДЕСА і ДИВА у Святому Писанні, як на мене, коли біблійні «Божества» – «Отець» і «Син» – подають своїм земним стадам рабів ПРИКЛАД всупереч своїм велінням та науці. Наприклад, «Господь-Отець» диктує Мойсею заповідь «не вбивай» і тут же посилає обраний народ нищити «…не зоставляючи живим нічого, що дише» інші народи, не милуючи ні дітей, ні навіть худобу. Ну, а приклад про «Господа-Сина» наведений вище.

Подібними ЧУДЕСАМИ і ДИВАМИ, які не любить бачити сліпа ВІРА, але легко бачить навмисно ввімкнутий здоровий глузд, кишить уся «Свята Книга».

Вірте, але й перевірте, дорогі мої друзі.

Теги:

Схожі статті

  • 15.12.2015
    1748

    Ярило - бог Весняного Сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті. Корінь слова Яр- означає

    ...
  • 15.12.2015
    4425

    Чорнобог — бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення, сну.

    ...

Медіа