20/21 ЧЕРВНЯ - КУПАЛЬСЬКА НІЧ, КУПАЙЛО - Бог літнього сонця, Бог земних радощів, молодості, шлюбу та краси.

КУПАЙЛО або КУПАЛО, - одне з найзначніших свят європейських народів, яке відзначається у день літнього сонцевороту, коли Сонце в небі найвище. Найдовший день, найкоротша ніч. На КУПАЛА Сонце "на пташиний дзьоб" переходить у наступну половину року, починає "котитись вниз", відмикаючи шлях для Зими. На КУПАЛА Батько-Небо поєднується з Матір*ю-Землею, Яв - з Нав*ю, Вогонь - з Водою, а Чоловік, - з Жінкою. На КУПАЛА відзначали великий шлюб Бога літнього розквіту вогню - Сонця-Семиярила з життєдайною Богинею води Даною. Лише в КУПАЛЬСЬКУ НІЧ Бог ПЕРУН запалює на папороті цю вогненну квітку, квітку щастя, яка цвіте тільки раз на рік. У КУПАЛЬСЬКУ НІЧ, - а це якраз середина літа, коли вся природа буяє зеленню, - Бог Купало благословляє зрілість усього сущого, а серця молодих і юних скріплює любов*ю. На цьому святі Земля-Мати має найбільшу чародійну силу, яку віддає всім, а ВОГОНЬ і ВОДА - велику життєдайну, всеочищуючу та цілющу силу. Дівчата, святково одягнені, запоясані чорнобильником і духмяними травами, з вінками квітів на головах, разом з неодруженими хлопцями, беручись за руки, скачуть через вогонь і шукають чарівний цвіт папороті. КУПАЙЛО це українське сято кохання.
Запалене на святі КУПАЛА колесо, що котиться з гори у воду - символ повороту СОНЦЯ на зиму. Від цього дня, день похвилинно починає скорочуватись, а ніч збільшуватись, аж до осіннього рівнодення.
Сум прощання та радість пізнання нового буття - основний мотив, який сповнює свято.
З історичних джерел відомо, що Богу Купалу приносили в жертву хліб - головний плід землі.
На Купала відкривається Небесна брама, тому всі молитви людей чують боги.

Це ж тисячу триста літ
хранимо святощі наші.
І нині жони наші кажуть,
що ми благі
і втратили розум наш,
і самі зараз,
як овча мале перед оними.
І не сміємо кинутися до брані
і мечем разити ворогів наших.
Се Бог Купало гряде до нас
і говорить нам,
що повинні стати горді і чисті
тілами і душами нашими.
І впали до ніг його,
аби він приходив до нас
і нас охороняв,
ведучи до раті жорстокої,
і там би стали до Сварги лицем.
І се, до січі йдучи,
хвалили Богів наших у брані,
як і в мирні дні.
І се Бог Купалиць рече нам,
якщо вистоїмо до она часа,
то будемо по славі своїй
вшановані, а також
з Отцями сопричащени.
ВЕЛЕСОВА КНИГА Д 21. 3.

Як Отці наші, маємо
очиститися мольбою в омовінні
і митися, мольби творячи,
за чисті душі свої і тіла,
яко Сварог уставив
ті омовіння і Купалища
і те казав,
що не сміємо те покинути.
І умиємо тіла, й умиємо душі свої
в чистих Водах Живих,
і підемо трудитися,
всяк день мольби творячи
і суру п*ючи,
як і Предки раніше робили.
ВЕЛЕСОВА КНИГА Д 26. 6.

Сварогу славославити і Дажбогу,
які же суть у Сварзі пречистій,
Перуну і Стрибогу, які громами
і блискавками повелівають.
А Стрибог вітри яритиме на землю.
І тому Ладобогу, який править
лади родинні і благості всякі,
і Купалбогу,
який до Митнищ правитиме
усяким омовінням,
і Ярбогу, який править
весняним цвітінням і Русаліями,
Водничами, і Лісичами,
і Домовичами.
А Сварог всіми править.
ВЕЛЕСОВА КНИГА Д 38-А. 7.

Теги: