Присвячено В'ячеславу У.
Коли вуста зрікаються вогню,
Коли тебе я згадую, мій милий!
Я цілувала б і стерню,
де ми ходили!
Коли у пік найбільших в світі див,
окрилені ми разом, і
не знала я: Любов - не виліковна часом...
Коли вуста зрікаються! Й тепер
у сутінках мого тремтіння,
я відчуваю, ти затерп в очікувань склепінні
Коли тебе я згадую -
Зоря запалює чужу стерню...
І серце квилить...
вуста зрікаються вогню!
Я згадую...
Я згадую й люблю тебе, мій милий!
21-05-2016
м.Бровари