В.А.Цибко

Настав час поглянути на здоров'я нацiї, як на стратегiчний потенцiал держави, фактор нацiональної безпеки, стабiльностi таi благополуччя суспiльства.

Необхiдно розглядати здоров'я, як соцiальну властивiсть особистостi, яка забезпечує в умовах свiтової ринкової економiки конкурентоспроможнiсть, професiйне довголiття, наявнiсть трудових ресурсiв i, в пiдсумку, благополуччя сiм'ї та забезпечену старiсть широких верств населення.

Як керiвник секцiї «Людина i екологiя» при Київському Будинку вчених НАН України, пропоную поглянути на проблему здоров'я людини ширше – з точки зору екологiї свiдомостi людини.

XX столiття стало етапом iнтенсивного технологiчного розвитку цивiлiзацiї людства на планетi та його урбанiзацiї. Це призвело до збiльшення щiльностi ареалiв його дiяльностi i загрозливо небезпечного конфлiкту iз середовищем проживання.

Якщо уважно подивитися навколо, то будь-кому стане очевидним, що людство з кожним роком все стрiмкiше втягується в екологiчну кризу глобального масштабу. Це i проблема чистої води, чистого повiтря, землi, наявностi необхiдної кiлькостi енергоносiїв тощо.

У системi «людина-природа» iнтенсивнi антропогеннi впливи (сумiрнi з природними процесами) призвели до порушення динамiчної рiвноваги мiж геосферою та бiосферою, що ставить пiд загрозу саме виживання людства. Причиною такого критичного становища є, перш за все, нерозумiння й iгнорування цiлiсностi системи «людина-природа», а точнiше: «людина- ноосфера-космос».

Вже зараз людина виробляє органiчнi вiдходи (якi виключаються з природного кругообiгу речовин) в 2000 разiв iнтенсивнiше, нiж вся решта бiосфери. Людина щорiчно перемiщує обсяг гiрських порiд i грунтiв, спiвмiрний з дiяльнiстю всiх рiчок на планетi. А техногеннi викиди в атмосферу, а хiмiчнi стоки, а електромагнiтне забруднення i т.д., i т.д.? І це все робить людина!

Сьогоднi стало очевидним, що навантаження на навколишнє середовище вiд людської дiяльностi росте так швидко, що говорити про будь – яку рiвновагу бiосфери i одночасно про збереження гомеостазу вигляду Homo sapiens уже не доводиться. Людина дихає на вулицях газовим смогом, п'є сумiш води з хлором i радiонуклiдами, їсть продукти з гербiцидами i хiмiчними консервантами, постiйно пiддається найсильнiшому впливу електромагнiтних полiв. Тож про яке здоров'я можна говорити? І це все робить людина сама!

Проте людство, в своїй бiльшостi, вперто не помiчає наближається планетарного краху нинiшньої цивiлiзацiї на Землi. Так уже влаштована наша психiка, що людина починає активно дiяти лише тодi, коли її «притиснули до стiнки».

Рiзкий стрибок науково-технiчного прогресу людства, iнтенсивний розвиток автоматизацiї та комп'ютеризацiї, значнi досягнення в галузi фундаментальних наук й освоєннi ближнього космосу привели людину в стан якоїсь ейфорiї в усвiдомленнi своєї ролi в природi. З'явився й змiцнився стан свiдомостi, який можна назвати космiчним антропоегоiзмом. Людина уявила себе не лише «царем природи», а й вiддiлила себе вiд неї, звiвши себе в ранг якоїсь вi докремленої космiчної сутностi.

Сьогоднi (за нинiшнього рiвня духовностi) немає сенсу чекати масової активностi людей, спрямованої на боротьбу з деградацiєю природи та знаходження оптимальних принципiв спiвiснування з нею. Також немає сенсу очiкувати серйозних крокiв, спрямованих на зменшення антропогенного навантаження на природу, вiд держави. І справа не тiльки у вiдсутностi коштiв у таких економiчно вiдсталих держав, як наша (є i багатi держави) – на вiйну й виробництво зброї масового знищення грошi завжди, у всiх знаходяться. Справа в аморальнiй полiтичнiй психологiї (низькому рiвнi духовностi) та недостатньому рiвнi усвiдомлення неминучостi планетарної екологiчної катастрофи, що насувається.

Людство ж, в процесi пiзнання себе i навколишнього свiту, самовiддiлилось вiд навколишнього середовища (i Всесвiту) й пiдiйшло до рубежу, коли дедалi виразнiше i загрозливiше дає про себе знати конфлiкт людини з мiкро-i макросередовищем її проживання. Причини такої кризи криються, насамперед, у нерозумiннi та iгноруваннi цiлiсностi системи «людина-природа», «людина-Всесвiт). А ще А. Л. Чижевський наголошував, що «кожен атом живого резонує на вiдповiднi коливання в природi».

Нинi накопичилося достатньо багато експериментального матерiалу з дистанцiйним впливом думкою людини на матерiальнi об'єкти: клiтиннi культури, тварин, рослини, хiмiчнi процеси, електроннi системи, технiчнi пристрої тощо. Причому дiї цi можуть бути як усвiдомленими, так i несвiдомими. Сюди ж слiд вiднести сильнi психiчнi впливи на природу й людину в мiсцях локальних збройних конфлiктiв, а також злочинний масовий вплив на людину негативних думок-образiв, що виникають у мiльйонiв телеглядачiв при переглядi фiльмiв жахiв, якi по супутниковому телебаченню йдуть в рiзних регiонах планети одночасно.

Механiзм дистанцiйних енерго-iнформацiонних взаємодiй вже вивчений i обумовлений тим, що кожен фiзичний об'єкт (живої чи неживої природи) має два основних типи структур – фiзичну й польову (енерго-iнформацiйну матрицю). Кожна з цих структур має складну будову й виконує абсолютно рiзнi функцiї, перебуваючи в постiйнiй взаємодiї одна з одною. При цьому роль енерго-iнформацiйної структури є визначальною (програмною). Тому, через механiзм резонансних впливiв, можна iнформацiйно впливати на матричну програму i змiнювати стан фiзичного об'єкта – або вiдновлювати або руйнувати його.

На жаль, сучасний рiвень духовностi людини (а точнiше її бездуховностi) така, що вона схильна швидше руйнувати, нiж творити. До розумiння необхiдностi вiдновлювати люди приходять лише тодi, коли навколишнє середовище стає непридатним для їхнього нормального життя. Коли отруєнi земля, вода, повiтря, їжа несуть у собi явну смерть. Такий урок пiднiс нам Чорнобиль. У результатi катастрофи тисячi гектарiв прекрасних заповiдних земель в Українi й Бiлорусiї виведено iз мiсця проживання людини в зону вiдчуження. Я пропрацював там понад 5-ти рокiв i можу стверджувати, що:

Зона отчуждения –атомная рана,
Здесь сады цветущие заросли бурьяном.
Зона отчуждения – брошенные хаты,
В этом преступлении все мы виноваты.
Зона отчуждения – кладбище мечты,
Здесь в глазницах окон слезы пустоты.
Зона отчуждения – ты, как чаша горя,
Поишь радиацией Киевское море.
Зона, огражденная проводом колючим,
Ты, как шрам уродливый на Земле цветущей.
Зона отчуждения – в сердце боль живая,
Зона отчуждения, ты мне не чужая.

І це теж зробила людина!

Слiд вiдзначити, що екологiя, як наука про вiдносини живих органiзмiв з навколишнiм їх середовищем, має у своїй структурi цiлий спектр напрямкiв (промислова, сiльськогосподарська, аутоекологiя та ряд iнших), виявилася неефективною й неповною, щоб зберегти «iскру життя» на планетi Земля. Хвороба сучасної екологiї – це хвороба духовна, психiчна i, я б сказав, енерго-iнформацiйна. Переконаний, що в сучаснiй екологiї, медицинi i, головне, в освiтi, прiоритетним має стати суспiльно-со- цiальний аспект, що обов'язково включає людську психiку, свiдомiсть та духовнiсть.

Цiй важливiй проблемi – екологiї свiдомостi людини велика увага придiляється в Мiжнароднiй Академiї бiоенерго-технолjгiй (створеної 15 рокiв тому). Ми впевненi, що всi соцiальнi змiни повиннi починатися зi змiн у людськiй свiдомостi. Тому в 2001 роцi було зареєстроване Київське обласне вiддiлення Академiї з проблем людини та екологiї, яке свою науково-громадську дiяльнiсть будує на прiоритетi екологiї свiдомостi.

Ми переконанi, що до питання екологiї свiдомостi людини, як основного чинника збереження життя на Землi, необхiдно пiдходити комплексно – iз вивченням та розкриттям усiх фундаментальних факторiв, якi iєрархiчно визначають загальну екологiю планети, як багаторiвневої духовно-матерiальної цiлiсностi, що включає в себе людство, середовище його проживання йi Космос.

На мiй погляд, одним з актуальних завдань Академiї в цьому напрямку є розробка комплексу конкретних програм з формування ЛЮДИНИ XXI столiття, спрямованих на змiну духовно-етичних установок свiдомостi людини у бiк гармонiйного включення її в цiлiсну систему планетарного буття.

Перший крок у цьому напрямку вже зроблено. Київське вiддiлення Академiї з проблем людини та екологiї, спiльно з Інститутом екологiї людини, очолюваним професором Куриком М. В., розробили п'ять основних блокiв Генеральної програ ми (1-й варiант).

  • 1-й блок – Теорiя енергоiнформацiйної єдностi свiту.
  • 2-й блок – Екологiя свiдомостi людини.
  • 3-й блок – Оздоровлення органiзму людини на базi енергоiнформацiйних технологiй.
  • 4-й блок – Формування нового високодуховного громадського соцiуму.
  • 5-й блок – Розробка i впровадження високоефективних чистих технологiй в народногосподарський комплекс та медицину.

Ми звернулися до громадських органiзацiй наукового, духовного i релiгiйного напрямкiв, а також оздоровчих центрiв iз закликом об'єднати зусилля для розробцi Генеральної духовно-екологiчної програми з формування ЛЮДИНИ XXI столiття, яка через ЗМІ буде доведена до широкої громадськостi та передана уряду країни й керiвництву ООН для довгострокової реалiзацiї.

Крiм того, ми переконанi, що такий потужний потенцiал як практикуючi фахiвцi у галузi народної та нетрадицiйної медицини, не повинен залишатися осторонь вiд цiєї глобальної проблеми – екологiї свiдомостi людини як шляху до її духовного та фiзичного здоров'я.

Вони повиннi усвiдомити, що їх мiсiя не лише берегти здоров'я людей, тобто оздоровлювати їхнi фiзичнi тiла, але i через свiдомiсть людей лiкувати їх душi, пiдвищувати їх духовнiсть i тим самим перетворювати людей, щоб привести цей свiт у гармонiю з Творцем.

Кожен цiлитель у своїй практицi оздоровлення повинен нести елементи духовного становлення пацiєнта, через розкриття бездуховних (iнформацiйних) причин захворювань. Через усвiдомлення, що для того, щоб осягнути духовне, треба духовним стати. Людина повинна усвiдомлювати себе лише частинкою цiлого, без найменших претензiй на iндивiдуальну значимiсть (чого, на жаль, часто не вистачає навiть самим цiлителям).

Необхiдно роз'яснювати, що кожна людина – це цiлiсна сутнiсть, що знаходиться мiж нескiнченнiстю всерединi себе i нескiнченнiстю в навколишньому свiтi. Й кожна така сутнiсть рiвноцiнна для Творця i безцiнна для життя в цiлому. Тому кожна людина повинна ставитися до iншої (а в її особi – до всього живого й сущого в цьому свiтi) з великою любов'ю й трепетом. Саме в цьому суть iстинної релiгiї людства, а не в законах i догмах рiзних релiгiй та конфесiй.

У цьому сила вчення великого релiгiйного проповiдника Ісуса. Вiн проповiдував справжню спiльну релiгiю любовi до Бога та людини. Вiн учив, що важливi не храми, обряди i дари (жертвоприношення), а добрi справи та любов до всiх. І це – Істина.

Люди повиннi зрозумiти, що поки не запалять у своїх серцях свiтло любовi – вони приреченi жити у темрявi бездуховностi, а значить приреченi на деградацiю та вимирання.

Я переконаний, що урядам всiх країн необхiдно розгорнути широку iнформацiйну дiяльнiсть у ЗМІ з пропаганди цiєї проблеми i змiни: свiдомостi людини у бiк духовного та екологiчного розумiння процесiв та закономiрностей розвитку суспiльства, людини (як складової частини ноосфери) бiосфери Землi й Космосу в цiлому. Але поки що ми бачимо з екранiв всезростаючу кiлькiсть насильства та потокiв кровi. Істинно, цi люди не вiдають, що творять!

На закiнчення хочу зазначити, що незважаючи на те, що в загальнiй масi людство ще «зациклене» на своїх життєвих проблемах – проблемах їжi, вiйн, епiдемiй виживання в цьому складному свiтi, тим не менш, я вiрю, що настане час i людина вiд- повiдально усвiдомить своє справжнє мiсце в ноосферi, перегляне своє ставлення до природи i почне жити в гармонiї з нею, а не гвалтуватиме її щоденно. Бо вже зараз ми розумiємо, що нашi знання та уявлення про Свiт – це нестiйкий човник на хвилях ОКЕАНУ Непiзнаного СВІТУ.

Теги:

Медіа