Запис Крижанівського В.В.:

«І ось сам простір починається з Живого Вогню [під картиною камін виконаний з натурального каменю], який присвячений нашим пращурам, який присвячений світлому Небу, Космосу, Дажбогу, і всім Богам у Колі Сварожому. Над цим вогнищем зображено «Дерево життя», яке глибоко пускає своє коріння і бере свій сік для життя з Землі нашої Матушки. Коріння це охороняють Симаргли [бронзові скульптури] – це зображення давньослов’янських духів, які охороняють коріння «Дерева Життя», роботи скульптора Зіновія Федика, за ескізами Володимира Перегінця і Віктора Крижанівського. Посередині три листочки, як уособлення нашого Трисуття – Прави, Яви і Нави. 

Саме «Дерево Життя», як і все у нашому просторі складається з трьох частин – це коріння, потім сам стовбур і крона, яка переходить в Праву. Композиція вибудувана у вигляді арки, яка символізує купол нашого Неба Сварожого і зверху в самому верху зображена Сварга, описана прекрасним Юрієм Миролюбовим, в своєму прекрасному творі «Сказ про Святослава Хороброго».  Саме до такого зображення ми прийшли з Володимиром Макаровичем, ми так його побачили, ми так його відчули.   

Зверху козак з вусами, де в правому вусі таке копитце, або знак який давався козакам для того щоб розпізнати і знати де-чия голова  полягла в бою. Очі в нього голубі, волосся світле, навколо нього палає Небесний Вогонь, який переходить в одяг, сакральний одяг з рунами зі знаками символічними захисту, сили. В правиці він тримає меч, який оголений, який піднятий вверх і завжди готовий захищати, або нищити ворогів, але меч мирний, він в гірляндах з квітами, які можуть бути в любий момент зняті і меч вступав би в силу. В лівій руці горить вогонь Яви, права і ліва рука дуже твердо тримають ці два предмети, які придназначені для світла і для захисту і для нападу, якщо потрібно.

Нижче не по значимості, а просто для композиції, зображена Лада, або Лель мама, або матір Світу, яка на чолі тримає знак плодовитості, як рослин так і живих людей.  Це та мати Природа, яка в Природі, в якій ми живемо. Вона одягнена в біле плаття, без всякої орнаментики, хоча там орнаментика закладена в самій основі розпису, вона скрадена, вона не явна, вона не передає будь-яку національність, білоруси, українці, росіян, сербів, поляків, болгар. Щоби не було оцих спорів я вирішив зробити без ідейної борозни, але символіка, руни, закладені там так, що вони не читаються, і при доброму рентгені ви їх побачите.

Колосок, який вростає аж в коріння під дубом, закінчується на лоні Матері, говорить про те, що вона бере свою сили з Землі Матушки в Природі. Нижче по композиції зображені такі чаші, білі чаші, символ сили жіночої. Це зліва від колоска Богиня Леля, або дівчина Лель, яка тримає віночок долі і свічку, для того щоби творити ладувати простір сім’ї далі, знайти собі коханого і створити сім’ю. Праворуч від Колоска зображена Лада Мама вже як не космічна, а в Яві Жінка, яка народжує дітей, яка творить тут явний простір і ладує разом з Батьком свою сім’ю і Рід. Ще нижче, посередині сидить дівчинка, от за колоском, це обряд  веснянок, коли дівчатка збиралися, садовились на гірці в такому колі з квітів, з відповідними знаками, і навколо неї створювали танок, якій шов по колу, посолоні [за ходом Сонця]. Я їх прикрасив дубовими листочками щоб воно було романтичніше, бо вся наша релігія це не просто релігія, це не релігія – це спосіб життя. У ваших пращурів не було релігії. Ми жили за віруваннями, які були пов’язані з природою, з законами як земними так і космічними. Бо як сказав один з арабських дослідників Руського народу, що русичі живуть не по «Закону», у них немає писаних законів, у них є «Кони». Кон – це неписаний закон, основною метою якого є жити по совісті, і правді. Це коли вже записали ці закони, вони загубили свою сакральну сутність, тобто пішли писані закони – це те, що поза «Коном».     

Нижче в просторі дерева, стовбура, розгортаються такі міні сценки, і Купайла, і кохання, і славлення Богів, і свічки, і смолоскипи і так далі.

Вінчають ліву і праву частину два зображення образів.

Сварог [зліва] тримає увінчаним сонцем Дажбожим, він тримає в лівій руці плуг, який проорав, запряжений в нього змій, якого він тримає лещатами, як коваль, бо Сварога ще звали ковалем Всесвіту, і він проорав «Змієві Вали». Є такі легенди, коли запряг змія свого і проорав «Змієві Вали». Все це створене з дерева, яке вростає і в основі цього дерева закладені пожертви, які приносили   люди до цього образу Сварога.

Праворуч зображений Перун, як уособлення нашої сили, міці. В правій руці він тримає стрілу свою, або  блискавку. Корона в нього у вигляді Трисуття з вогнями, за ним Сонечко. Образ іде з бородою, так описано що він був з «золотим вусом і срібною бородою». Одяг у нього царя Небесного. На грудях, як захист стоїть Сонце. В лівій руці він тримає, ні показує жестом, що він «повеліває», але по доброму. Він був не злий, він був охоронцем нашого простору, наших пращурів. Навіть Юрій Миролюбов в своєму геніальному творі «Сказ про Святослава Хороброго» описує наскільки відношення були  наших пращурів до Богів. Біля основи цього зображення дубові листки, як символ Перуна. Дуб, на дубі клялися воїни Перунові і Велесові. Там також пожертви різні, три свічки, ріг і так далі. Фруки, овочі. Все це з українськими рушниками або Руськими.

За деревом простягається куля Землі, простір Українства.

Ліворуч і праворуч арку обрамляють орнаменти. Це образи скоморохів, які серед такого орнаментального, рослинно-звірячого світу обрамляють цю арку. Все це виконано вручну, орнаменти всі, тут біля трьохсот метрів орнаментів виконаних вручну, багатокольорові.

Стеля у нас у вигляді великого Сонця Дажбога, а також Сварги, яка крутиться вже навпаки, бо Земля  крутиться вліво, а Всесвіт вправо. Звідси є правостороння Сварга і лівостороння Сварга. Сонце виконано мною і помічниками-робітниками з 45 частин фторопласту. Все в зорях. Простір десь 6х6 метрів. Висота «Дерева» 5х5 метрів». 

Запис Перегінця В.М.:

«В картину Центру Рідновірів «Дерево Життя» були закладені найдавніші уявлення землеробського етносу території сучасної України, які поширилися разом індоєвропейською спільнотою. З часів існування святилища «Кам’яна Могила» і до відомих нам релігійних уявлень Русі-України  форма вірувань змінювалась, але закладена суть первинної Релігії Природи залишалась. Така багаторічна і масштабна робота вимагала від нас впевненості не тільки в наукових знаннях а й в духовних, і тільки поєднавши та перевіривши ці знання, можливо було розпочати. Отже, «Вогняна стихія» [камін] з якої починається сама картина, являє собою Першоелемент, образ вічного початку, вічного Живого Вогню, який є одним і тим самим елементом для всього в Космічному просторі. Вогняна енергія, яка піднімається з низу через всю картину «Дерево Життя» вказує на те, що цей першоелемент присутній у всьому. Відома нам збережена до наших днів термінологія в просторі індоєвропейських вірувань, яка може пояснити цей Першопочаток – це Всевишній, Вішну, Вишній, ВсеБог тощо. Центральну частину картини займає чоловіче і жіноче начало, тут відношення цих начал як Батька до Матері, взаємодія яких дає народження. Як зазначив Віктор [Віктор Крижанівський], вони рівнозначні. Над ними символ Сварги, тобто Простору, як одного з елементів світобудови в якому вони взаємодіють. Це складає Трійцю, яка в свою чергу вийшла з Першовогняної енергії. В 2000 році, коли створювалося «Дерево» образ Батька, було віднесено до Сварога, але в 2003 р., коли в Україну з Германії я перевіз архіви Миролюбова, Ізенбека, Вітя допомагав в їх систематизації та вивченні, стало зрозуміло, що культ Батька не був сталий, і з розвитком вірувань перенісся на космогонічну запліднюючу силу Сонце, тому навіть християнські літописці зафіксували в Іпатівському списку епоху Сварога, після якої настала епоха Сонця Дажбога. «Дерево Життя» для Центру Рідновірів Руси-України, який ми створили, символізує Першооснову з якої пішов Простір, Сонце, Земля і все, що породжується ними – це «Релігія Природи», і її закони одні для Космічного Простору». 

Теги:
  • Коментарі не знайдені

Схожі статті

  • 20.07.2017
    776

    Весь український світ має знати, що між українців є люди, які не лише по походженню, а й по

    ...
  • 23.02.2017
    343

    23 лютого 1878 року народився український художник-авангардист Казимир Малевич. Його батько був

    ...

Медіа