«І наступіць дзень, калі людзі здрадзяць
Родзічаў – Багоў сваіх, схіляючыся
прад чужым адзіным, які скажа:
не ўнукі вы мне, але рабы. І сыдуць
Вялікія старажытныя Багі. Сыходзячы,
склянуць яны адрачэнцаў і нашчадкаў іх,
і не будзе шчасця на гэтай зямлі.
На костках і крыві, страху і болі будзе
гісторыя іх, і звод – іх доля, іх шлях.
Але прыйдзе світанак, ўспомняць людзі,
што не рабы яны, але ўнукі багоў,
адкрыюць вешчуны браму Бацькам сваім
і скончыцца час цемры...» (Дрыгва - Прадказанне)

Гримить у небі, хмари огорнули 1000 років забуття від події хрещення Русі. Шлях не пройдений, і ми далі слідуємо Покону предків і намагаємось відроджувати уламки Звичаю, пам’ятаючи звідки ми усі прийшли, де наш Отчий дім, що стоїмо на стражі священних гаїв, в яких оживає душа бо її переповняє невмирущий Дух – прадідів наших. Пам’ятки писемності розповідають нам, що вигублення язичництва почалось набагато раніш ніж пишуть офіційні джерела і всі нижче представлені докази хоч і є свідченнями минулих подій але дуже перекручені на вигоду церковників.

Вѣдаи «Оскольдове хрещення!»

Ничтоже сумняшесѧ, що пройшло набагато більше ніж 1000 років від хрещення Русі, адже є свідчення, що у 860-867 р. відбулось перше нав’язування русам чужовір’я кн. Оскольдом. На перше місце слід поставити свідчення патріарха Фотія — безпосереднього учасника події, який повідомив, що Русь прийняла християнство. У своїй енцикліці (окружному посланні) 866 чи 867 року, Фотій написав про «навернення» Русі:

«І в них (тобто Русі) запалала така жага віри, що вони прийняли пастиря і виконують християнські обряди». Інше візантійське джерело, так званий Продовжувач Порфирогенета, пише «Скоро після того (облоги Константинополя у 860 р.) прийшло від них посольство, яке просило зробити їх речниками божественного хрещення, що було і зроблено».

Це свідчення очевидця - патріярха Фотія Великого (858-867; 878-886). Його доповнює «Окружне послання» патріярха Фотія до патріярхів сходу року 867, в якому подається не лише характеристика русів а й повідомляється, що руські князі, настрашені «чудом божої матері», відмовились від язичництва і визнавши істинність віри христової виявили бажання охреститися. Окрім цього, згідно свідчень Фотія, цісар Михаїл ІІІ вислав до Києва православного єпископа та священників, і на Русі навіть було засновано окрему єпархію.

Серед вітчизняних писемних джерел лише Никонівський літопис зберіг свідчення про хрещення Київської Русі за часів Оскольда і Діра. Вони вміщені в тій його частині, яка була складена, як вважають Б. О. Рибаков, М. Брайчевський та інші дослідники, на основі «Оскольдова летописи»:

«Сотвори же мирне устроїння з прежереченими Руси, і преложи сих на християнство, і обещавшеся хреститися, і просиша архиєрея, і посла до них цар».

Про запровадження християнства на Русі часів Оскольда засвідчив життєпис Констянтина Багрянородного, Хроніки Зонари, Михайла Гліки, Густинський літопис, Київський Синопсис і твори арабських письменників — Ібн-Хордадбега, ал-Масуді і ін. Так Ібн-Хордадбег характеризував Русь як країну суцільно християнську, а Ніконівський літопис помістив статтю «Про князя руського Оскольда», спеціально присвячену запровадженню нової віри на Русі. Навіть у Церковному уставі Володимира Св'ятославича є твердження, що Русь хрестили за часів патріарха Фотія. Таким чином йдеться про офіційний акт запровадження християнства на Русі як державної релігії.

Вѣдаи «Кирило-мифодіївське хрещення!»

Кольбертинські анали та візантійські джерела свідчать, що Русь охрестив Кирил та Мефодій, місіонерська проповідь яких припадає на час правління Оскольда. Саме на його прохання патріярх Фотій у 861 році прибув до Київської Держави і відрядив Кирила і Мефодія, які на берегах Дніпра і здійснили свою місію по наверненню язичницьких слов'янських племен у віру христову. Так в одному з грецьких рукописів, хоча з початку помилково і суміщуються обставини хрещень 861 та 988 років, тобто за Оскольда і Володимира, далі чітко описується виключно перше хрещення русів. В цьому рукописі повідомляється про прислання імператором до русичів єпископа, здійснення ним чуда з євангелією та масове охрещення язичників.

«Коли цей єпископ дістався столиці русів, - свідчить Костянтин Багрянородний - каган русинів звелів скликати віче. Тут була присутня велика кількість простого люду, а головував сам каган зі своїми вельможами і сенаторами, котрі по довгій звичці до язичництва більше за інших були до нього схильні. Почали дискутувати про віру свою та християнську; запросили архипастиря і спитали його, до чого він збирається навчати їх. Єпископ розкрив євангеліє і почав благовіствувати перед ними про спасителя і його чудеса... Руси, слухаючи благовісника, промовили до нього: «Якщо і ми не побачимо чого-небудь подібного, особливо подібного до того, що, за словами твоїми, сталось з трьома отроками в пещі, ми не хочемо вірити"... Вони просили, аби повергнута була до вогню, навмисно розведеного, сама книга євангелія, даючи обітницю неодмінно навернутись до християнського бога, якщо вона залишиться у вогні неушкодженою. Тоді єпископ, звівши очі і руки свої до гори, закликав велегласно: «Господи, Ісусе Христе, Боже наш! Прослави і нині святе ім'я твоє перед очію сего народу», - і вкинув священну книгу завіту до палаючого вогнища. Пройшло кілька годин, вогонь спожив увесь матеріал, і на попилищі виявилось євангеліє зовсім ціле і неушкоджене; збереглись навіть стрічки, якими воно було защебнуто. Бачучи це, варвари, вражені величчю дива, негайно почали хреститися».

«Коли ж вислухали каган і вельможі його», - сказано в Пространному житії Кирила, « - його солодкі та доречні слова, то промовили до нього: «Посланий ти нам самим Богом задля просвітлення нашого. Вивчив ти з його допомоги усі книги його і все пояснив нам по чину, досита насолодив нас медоточивими словами із святих книг. Хоч і невчені ми люди, але віримо, що ти від бога...» . І «хрестилось же тоді близько двохсот мужів. А каган написав цісарю: «Послав ти нам, владико, мужа, пояснившого нам суть християнської віри. Святий він і словами і ділом. І, пізнавши істинність віри сеї, повеліли ми усім хреститися добровільно, сподіваючись досягти того ж, що й ви. Усі ми - друзі царства твого й готові допомагати тобі всюди, де побажаєш», - розповідається у житії Кирила.

Але найціннішим тут є свідчення, що разом з єпископом до русів були послані два знамениті вчені мужі, Кирило й Афанасій, які, «бачучи, що руси не розуміють грецького алфавіту, і побоюючись, аби з-за невміння писати і читати вони невдовзі не відпали від віри, накреслили для них тридцять п'ять літер, що звуться: аз, буки, вєди і т. д. І за допомоги яких руси і донині залишаються непохитні в пізнанні християнської віри».

Отже, київська місія Кирила і Мефодія 861 - 863 рр. таки дійсно могла бути.

Щодо дати прийняття християнства Руссю, існують протиріччя. Частина документів віднесли цей акт до часів імператора Михайла та патріарха Фотія (раніше 867 р.), та назвали першим єпископом київським Михайла. Автором другого варіанта є Констянтин Багрянородний, який відтермінував християнізацію Русі та заснування Київської єпархії до врядування свого діда — Василя I, і патріарха Ігнатія та назвав першим єпископом київським Левона. Цілком імовірно, що після смерті Михайла ІІІ відбулося оновлення кадрів. Таким чином запровадження християнства на Русі відбулося між 860 та 867 роками. До більш ранньої дати схиляє згадка у так званому Панонському житії — біографій Кирила Філософа, про євангеліє і псалтир «руськими письменами писані», які місіонер бачив у Херсонесі взимку 861 року, та запровадження відліку років Аскольдом з 860 року — особливої «Руської ери».

Пам'ятай, всі датування приходу іновірців, творення ними "чудес", перші охрещення русів, є ніщо інше як приховані акти насильницького впровадження нової релігії на Русі, за якими стоять десятки або й сотні народних повстань проти знищення духовності та самобутності нашої нації!

Теги:

Схожі статті

  • 17.05.2016
    2405

    Маленьке в церкві плакало дитя,
    Таке беззахисне, тулилося до мами.
    Гнусаво піп

    ...
  • 16.05.2016
    9424

    В переддень відзначення чергової річниціі Хрищення Руси багато людей подумки зверта­ються

    ...

Медіа