Відайте та розумійте

Відайте та розумійте, так як сказано:

Ворота Ірійські ключем земним відмикають.

Стежки Інші на стежках земних починаються.

Об що, на своєму шляху людина спотикається, об те він, щоб знову повстати, і спирається.

Той хто відає – нехай розуміє!

Сумує людина за Небом, Землі не люблячи. А полюбивши – в земному Небесне побачить.

Від плоті своєї душею залежачи, зневажає плоть. А в Дусі утвердиться – так і в плотському Духовне побачить.

Божественним є все – для того хто Відає, а для невідаючого – страх богозалишеності, Духовне сирітство.

Той хто відає – нехай розуміє!

До Сонця на небі людина долоні простягує, Сонця в Серці своєму не бачачи.

У тридесяте царство стопи свої направляємо за Мудрістю, в Серці своєму Мудрості не розпізнавши.

Запитує: «Хто я, куди йду, і де справжній Дім мій?» А сам він вже Вдома, бо не може бути більше ніде. Той хто відає – нехай розуміє!