Вість про єднання з Творцем, творення просвітленної, квітучої Руси-України

Доки ви будете ждать, кам'яні,
Доки отруєні будете спати?!
Встаньте! Давно проспівали півні,
Небо вбирається в ранішні шати,
Схід Червоніє в кривавім огні.
Кличте калік і дітей понесіть.
Станьте вгорі на зруйнованих мурах,
землю святую сльозами зросіть...
Тихо заграйте на рідних бандурах,
Небу свої каяття принесіть.
1908 р.

В долині тихій сон летить
І срібну сутінь розпливає, —
На горах жертвенник курить,
На горах жертвенник палає, -
Ще хтось вартує, хтось не спить.
Так ми спимо невільним сном.
Душа зневірена дрімає,
А хтось над нами б'є крилом,
За нас змагається орлом,
За нас живе і умирає.
1913 р. Олександр Олесь

Руси-українці, хто пробудився, хто живий душею й тілом, хто любить свій рід і родину, дбає за майбутнє своїх онуків, державу, є божим творінням, за старим, прадідівським звичаєм залишеним нам у спадщину, з першим променем сонця та при відході до спочинку увечері, але не пізніше 22 години проводять подяку, славлення, молитву рідною мовою до творця- вседержителя і всіх його проявів, за день минулий і прийдешній. Подумки і в словах просвітлених творячи образи радісної і затишної родини, міцної громади і держави, квітучої землі, опіки божої над нашим етносом, очищення і уздоровлення води, повітря, землі, царств і стихій природніх.

Творення-бажання стануть такими ж природніми і необхідними, як споживання їжі і води, дихання. І кожному воздастся по його сподіваннях, бо кожна думка матеріальна і живе вічно.