Дуб — оберіг українського народу

Українці з прадавніх часів свято оберігали Природу, поклонялися їй, намагалися жити у гармонії з навколишнім світом. Особливо у пошані були довговічні велетні-дуби. Недаремно це дерево вважають Світовим Деревом, від якого почалося все живе на Землі. Він став символом Роду, Перуна, Сонця. Дуб виступав аналогом святині (храму), місця, де здійснювалися релігійні обряди, жертвопринесення. У народній релігії дуб вважається деревом Перуна, символом мужності, чоловічого начала, витривалості, довголіття, здоров’я, родючості, шляхетності, вірності. Дуб споконвіку був оберегом козаків. Дерево, якому судився довгий вік, стає священним, йому надають сакрального значення, складають міфи і легенди. Адже скільки історичних подій, змін у природі і суспільстві йому судилося побачити за століття чи тисячоліття! Народні перекази говорять, що дуб був ще до створення світу. А розкопки Трипільських поселень в Кіровоградській області встановили, що 5 тисяч років тому пекли хліб з жолудів.

Давні українці обожнювали дуб як дерево громовержця Перуна, пов’язуючи його з вогнем та блискавкою. Особливо шанували дерево, спалене грозовим ударом: на його місці будували капища, в яких завжди горів «вічний» вогонь із «дубового древія»; а людину, вбиту блискавицею, вважали обраною Богом. За християнства виникло повір’я, ніби під дубом ховаються від Божого гніву чорти, й саме тому стріли-блискавки часто влучають у стовбур. Із тієї причини й остерігалися переховуватися від грози під цим деревом. Можливо, з того часу, коли почалося негативне тлумачення язичницької віри наших Пращурів, і виникли нікчемні, ганебні порівняння: «ніби з дуба впав», «тупий, як дуб». До речі, християнська церква постійно боролася з вірою у священність дерев, зокрема дуба: існують описи знищення місіонерами багатьох священних дубів у всіх слов’янських країнах впродовж цілого тисячоліття. Відомий християнський діяч Феофан Прокопович навіть на початку XVIII ст. забороняв «під дубом пісні співати». Та, незважаючи на всі заборони, культ дуба і нині має помітний вплив на культуру і звичаї українців.

У суботу перед Зеленою неділею гілки з дуба, липи, клена, вносять у хату, кладуть на вікна, під стіл, під ліжко, «щоб тиї русалки ходили, щоб ноги у них не кололися»; вішають на портрети, ворота, колодязі — це для того, «щоб колихались ру­салки». Вірили, що в останній день на Русальному тижні русалки збираються на великому дубі, ходять навкруг дерева, співають пісень.

Листя дуба поширене на українських вишивках і писанках.

Шанували дуб і як родюче дерево (на ньому багато жолудів), тому обрядові дійства проти безпліддя відбувалися біля дуба, як і біля плодових дерев. На Поліссі зберігся звичай садити дубок, коли народиться дитина. Якщо дуб гарно росте, це вважається доброю прикметою. Це повір'я втілилося в казці, коли дерево сповіщало про стан героя: як під'їздив богатир до своєї домівки з перемогою — листя на дереві зеленіло, як потрапляв у скруту — скручувалось або з нього капала кров.

Дуб шанують за міцність, красу, довговічність. «Міцний, як дуб,» — кажуть про сильного чоловіка.

Існує багато згадок про поклоніння наших Предків священним дубам. Саме дубові гаї вважалися улюбленими місцями Богів, а під старими дубами здійснювали жертвоприношення. На культ священних дубів у Київській Русі вказують знахідки в ріках Десні й Дніпрі поблизу Києва й Чернігова.

Вважалося, що у дубі живуть душі хоробрих воїнів і у нього наймогутніша влада над злими силами. Він оберігає людину від усіляких негараздів, від злого чародійства. Мандрівники залишали біля дуба свої посохи, забезпечуючи собі спокійний шлях.

Віковічні дуби у давніх піснях і думах, казках та легендах символізують могутність, незламність народного духу, невмирущість його душі.

Доки на Хортиці шумітимуть дуби, доти буде захищена Україна

Юзефінський Дуб — один з найстаріших дерев в Україні. Він знаходиться неподалік села Глинне (Рокитнівський район Рівненської області), на території пам’ятки природи — урочища «Юзефінська дача» посеред місцини, що зветься Радзивилівська пуща.

Свою назву місцевість отримала від роду литовських князів Радзивілів, які з XV століття володіли цими землями у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.

За місцевими переказами, Юзефінський дуб є свідком походів на древлянські землі Київського князя Ігоря 945 року та княгині Ольги, і навіть має відповідне прізвисько «Дуб князя Ігоря». У XX ст. деякі природознавці підтвердили цю легенду, визначивши за фітограмою вік Юзефінського дуба у 1350 років, завдяки чому він потрапив до переліку Природних чудес України та навіть визнаний був найстарішим дубом України. Подальші виміри засвідчили, що його обіймище становить 7,90 метри, висота до 20 метрів, а вік — 1000 літ.

Дуб ЧемпіонУ селі Сту́жиця Закарпатської області ростуть два величезних дуба, які є унікальними пам'ятками природи — це Дідо-дуб та Дуб Чемпіон. Дуб Чемпіон є найстарішим дубом України, його вік оцінюють у 1300 років. Він має обіймище стовбура 9,6 метра та висоту 30 метрів. У 2010 році Дуб Чемпіон став Національним деревом України, перемігши у всеукраїнському конкурсі. дерево має певні пошкодження стовбура, потребує негайного лікування та належного догляду. Дідо-дуб, батьком якого є дуб Чемпіон, має вік близько 1000 років, обіймище його стовбура 9,1 метра а висота більше, ніж 30 метрів. Про ці дерева люди розповідають безліч легенд.

На Закарпатті розповідають легенду про Дідо-Дуба: В одному королівстві жив князь Понтелей зі своїм сином Дубіном. Після смерті батька почав правити його син. Він був дуже жадібний, та злий. Щодня Дубін наказував страчувати безневинних людей, це йому приносило задоволення. Мешканцям цього краю дуже не подобалось, та вони не могли протистояти численним війнам і самому князю. Одного разу люди пішли просити допомоги у чаклуна, який жив на великій горі. Маг вирішив підтримати людей. Він пішов до князя і всіх підлеглих він перетворив на жолудів, а самого князя на дерево. Ось і стоїть цей велетень Дідо-Дуб на Закарпатті й донині. 

Дуб Максима ЗалізнякаУ Холодному Яру за селищем Буда Чигиринського району Черкаської області росте Дуб Максима Залізняка— 1100-літнє могутнє дерево. Дуб є патріархом українських лісів і одним із природних чудес України. Його обіймище 9 метрів, висота — 24 метри. Стовбур шість раз вражали громовиці.

Під шатром старожила відпочивали Богдан ХмельницькийСеверин НаливайкоПавло ПавлюкМаксим ЗалізнякАндрій ЖурбаСемен НеживийТарас Шевченко.Переказують, що саме під цим дубом Великий Кобзар написав поему «Гайдамаки», вірш «Холодний Яр» та намалював картину «Дуб на хуторі Буда». Під цим же деревом збирались гайдамаки, плануючи там свої напади на маєтки шляхти та магнатів. Згідно з повір’ям, цей дуб має чарівну силу – відпочивши під ним, кожен мандрівник отримає силу в досягненні бажаного.

У 1972 році дуб отримав статус державної пам’ятки природи місцевого значення (ботанічний релікт). Цей велетень належить до десяти найбільших дерев у Європі, а також входить до 100 природних чудес України.  Дубом Максима Залізняка опікується Національний історико-культурний заповідник «Чигирин». У 1997–1998 роках дуб почав засихати. Аби його врятувати, в свердловини глибиною 70 метрів навколо стовбура закачали спецдобрива.

Дуби Тараса Шевченка у селі Будище — три дуби віком понад 1000 років, що ростуть у селі Будище на Черкащині.

У путівнику «Шляхами Великого Кобзаря» зазначено, що у 1740 році Будище складалося з 70 дворів. Пан Енгельгардт, одержавши у спадщину Будище, у 1828 році збудував у селі маєток. У 18281829 роках у пана служив козачком юний Тарас Шевченко. До цього часу там збереглися дуби, які називають Шевченковими. За переказами, у дуплі одного з них Тарас ховав свої малюнки.

700-річний Запорізький (Козацький, Хортицький) дуб, який росте у Верхній Хортиці, — цінна пам'ятка первісних дубових пралісів Подніпров’я. В 1990-х дуб майже весь засох, живою залишилася лише одна гілка. З 2002 проводяться роботи із збереження пам'ятки: встановлені металеві щогли, що підтримують гілки, деревина обробляється речовинами для її консервації, ґрунт під деревом укріплюють для запобігання просіданню. На Хортиці посаджено 2000 дубків-нащадків із жолудів цього історичного старожила. Існує народне повір’я, яке говорить: «Доки на Хортиці шумітимуть дуби, доти буде захищена Україна». 
На території поруч із дубом облаштовується музейний комплекс. Обіймище стовбура Запорізького дуба-велетня становить 6,32 метри, діаметр крони — 43 метри а висота — 36 метрів. Коріння ж його розрослося в сторони на 100 метрів.

За легендою, під Запорозьким дубом збиралися війська Богдана Хмельницькогоперед початком Визвольної війни1648року. Могутнє дерево було свідком того, як козаки писали листа турецькому султанові (1675 рік), готували походи проти турків і татар та повстання проти польської шляхти.

Під шатром відпочивали Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Ілля Рєпін, Микола Лисенко.

Територія Історико-культурного комплексу знаходиться під опікою Всеукраїнської федерації козацьких бойових мистецтв «СПАС», засновником та президентом якої є Олександр Притула.

У складі об’єктів історико-культурного центру «700-літній Запорозький дуб» функціонують: театр козацького бою «Запорізький Спас»; ігрові дитячі вистави; кінні прогулянки, та уроки верхової їзди; сувенірна крамниця тощо. На території центру передбачені майданчики для виступів професійних театралізованих козацьких вистав. Історико-культурний комплекс «700-річний Запорозький Дуб» вже включений до багатьох туристичних маршрутів. Регулярно на території комплексу проводяться міські та козацькі свята і фестивалі, зокрема Всеукраїнський фестиваль «Спас на Хортиці».

Дуб Ґрюневальда — ботанічна пам’ятка природи України, дуб віком 900 років, який називають найстарішим дубом Києва і найкрасивішим деревом України. Знаходиться в Конча-Заспі.Стовбур цього дерева має обіймище 7 метрів та висоту 20 метрів. Названий на ім'я німецького художника XV—XVI ст. Грюгневальда, який малював дуби. У 2010 році дуб Ґрюневальда став призеромВсеукраїнського конкурсу «Національне дерево України», посівши 1 місце в номінації «Естетично цінне дерево України».

Титул Національне дерево України має і 800-річний Монастирський Дуб, який зростає у Мезинському національному заповіднику Чернігівської області.

 

Цікаво:

Найстаріший дуб Європи — Стелмужський Дуб, який знаходиться у Литві. Його вік оцінюється в 1500-2000 років! Висота дуба  становить 23 метри, а якщо піднятися по стовбуру на 3 метри вгору, то обхват його становить 13,5 метрів. На рівні грудей середньої людини діаметр дуба складає 4 метри. В наш час  його стан поганий, він весь обріс грибами, мохами, лишайниками.

Дуб-лікар:

***Жолуді не поступаються каштанам у цілющих властивостях. Вони мають бактерицидну, обволікаючу, протипухлинну дію. Часто застосовуються в лікуванні сечостатевої системи: зупиняють рясні менструації, використовуються при жіночих захворюваннях, підвищують потенцію, лікують енурез. Жолуді добре допомагають при лікуванні ясен і зубного болю, корисні при отруєннях різного роду. Крім того, плоди дуба благотворно впливають на травну систему: їх відвар застосовується при розладах шлунка, гострих і хронічних колітах. Кору дуба застосовують при опіках.

***Освячені у Перунів день (20 липня) жолуді використовують у магії родючості й шанують як чоловічі обереги, які носять на шиї у ладанках, або зашивають в одяг. У цей же день жінки віншують чоловіків вінками з листя дуба, що символізує силу, міцність, гідність. Вінки чоловіки зберігають протягом року до наступного свята і використовують у разі потреби для зміцнення організму (кілька листочків додають до чаю або у купіль). Листя дуба жінки використовують в оздоровчій магії для своїх чоловіків та синів, щоб вони були міцними та дужими. Напар із листя мати доливала синам до купелі.

***За народним повір’ям, дуби-старожили мають цілющу енергетику, яка додає сили, наснаги досягти бажаного тому, хто відпочиває під кроною дерева. Але людині, яка має негативну енергетику, біля дуба може стати зле.

***Спілкування з дубом заряджає людину активною енергією, заспокоює душу, нормалізує тиск, роботу нервової системи і серця, покращує мозкову діяльність, надає силу і ясність думки, відновлює занепад сил, покращує настрій. Але підходити до нього треба лише у спокійному стані.

Лариса Громадська

Медіа